Гепатит
Гепатит . Причини і симптоми гепатиту
Незважаючи на значні успіхи медичної науки, рівень розповсюдженості захворювань печінки лишається досить високим, найбільшу групу серед яких складають вірусні ураження.
Віруси гепатитів можуть бути пусковим механізмом аутоімунних процесів та причиною різноманітних позапечінкових патологічних проявів, що виникають в організмі людини. У значної частини осіб гострі вірусні гепатити набувають хронічної форми з можливим подальшим розвитком цирозу та раку печінки.
Профілактика гепатиту А: Передбачає вплив на усі ланки епідемічного процесу: джерело інфекції , механізми передачі збудника та несприятливість процесу. Вплив на джерело інфекції. В ендемічних вогнищах, особливо в дитячих колективах, протягом 35 днів від початку ізоляції останнього хворого не дозволяється переводити дітей з однієї групи чи класу в інший та в інші дитячі установи. У разі виникнення свіжого випадку, відлік часу карантину починається спочатку.
Враховуючи відсутність хронічного носійства вірусу гепатиту А, подальше спостереження після виписки за перехворілим ведеться амбулаторно. Спостереження за окремими реконвалесцентами ведеться на протязі 6 місяців, як правило це особи у яких відновлювальні процеси ідуть дуже повільно (наркомани. алкоголіки). Вплив на механізми передачі вірусу гепатиту А.
Враховуючи що основним механізмом передачі є фекально-оральний то і заходи профілактики націлені перш за все на його розрив. Вони передбачають:
підвищення санітарної культури населення;
покращення санітарно-гігієнічних умов життя;
сурове дотримання норм і правил водопостачання;
якісне знезараження та утилізація стічних вод і твердих викидів;
дотримання санітарних умов приготування їжі, особливо в колективах та в системі громадського харчування.
Специфічна профілактика гепатиту А. Найбільш реальним засобом є вакцинація неімунного прошарку населення. Вакцинація може бути одноразовою та починатися як можна раніше після початку реєстрації підвищенної захворюваності з залученням не менш 70-80 % осіб з груп ризику (діти шкільних та дошкільних закладів). Для закріплення імунітету ревакцинацію варто проводити через 6-12 місяців після введення першої дози вакцини.
Профілактика гепатиту В: Попередження парентерального механізму та його шляхів передачі є одним з ефективних неспецифічних засобів профілактики гепатиту В.Запобігання штучних парентеральних шляхів передачі вірусу гепатиту В передбачає:
дослідження усіх донорів крові, органів, тканин, сперми на наявність трансаміназ;
переливання тільки обстеженої консервованої крові;
Профілактика природних шляхів гепатиту В здійснюється проведенням санітарно-освітньої роботи перш за все з представниками груп ризику (підлітки та особи які мають безладні гетеро-та гомосексуальні стосунки, медичні працівники). Передача вірусу гепатиту В від інфікованої матері до дитини у 80-95% вдається запобігти шляхом своєчасної імунізації новонародженої дитини. Таким дітям у перші 12 годин після народження вводять в верхню бокову ділянку стегна 0,5 мл. гамаглобуліну ГБ, а в другу нижню 0,5 мл. вакцини, через 1 місяць вводять 0,5 мл. вакцини і через 6 місяців – 0.5 мл. вакцини.
Надійним засобом захисту населення від вірусного гепатиту В є вироблення несприйнятливості шляхом його вакцинації. Наказом МОЗ України №48 від 03.02.2006 року щеплення проти гепатиту В ділиться на три розділи: 1. щеплення за віком; 2. щеплення за епідпоказаннями; 3. щеплення які рекомендовані. Щеплення за віком передбачає вакцинацію усіх новонароджених в перші 12 годин життя, 1-місяць, 6-місяць. Діти народжені матерями носіями антигену вірусного гепатиту В вакцинуються в перші 12 годин життя, в 1-місяць, на 6-місяць, та 12- місяць життя дитини.
Вакцинації підлягають дорослі: медичні працівники, стеденти середніх, вищих медичних навчальних закладів, які професіно мають контакт з кров’ю, її препаратами та здійснюють парентеральні маніпуляції.
Щепленю за епідпоказаннями підлягають:
особи, які контактували з хворими на гепатитВ, та носіями HBV (вірусу гепатиту В);
хворі, які перебувають на гемодіалізі та отримують гемотранфузії і інєкції лікувально- діагностичних препаратів, хворі на гемофілію, діти із злоякісними новоутвореннями; * реціпієнти донорської крові та її препаратів; * діти в дитячих будинках та будинках дитини;
члени родини, в яких є хворі на гепатит В та носії HBV; * пацієнти з хронічними захворюваннями печінки;
пацієнти які підлягають плановому оперативному втручанню. При гепатитно - вірусній С інфекції головними шляхами розповсюдження вірусу є штучні медичні і немедичні парентеральні втручання. Тому і заходи неспецифічної профілактики націлені на розрив цих шляхів передачі. Запобігання зараження вірусом гепатиту С в медичних установах передбачає:
правильний підбір донорів крові. органів, тканин, сперми та недопущення до донорства осіб із груп ризику (наркоманів, алкоголіків, повій, сек.меншин);
обов’язкове обстеження донорів на відсутність антигена вірусу гепатитуС;
обстеження крові донора на активність амінотрансфераз;
переливання тільки консервованої крові чи її компонентів, обстежених на антиген вірусу гепатиту С; * обмеження переливань крові, заміною її відповідними кровозамінниками, використання аутологічної крові; * усі інвазійні втручання повинні виконуватися тільки стерильним медичним інструментарієм (разового або багаторазового використання);
постійне дотримання медичним персоналом лікувально-профілактичних закладів умов протиепідемічного режиму; якісну дезинфекцію, передстерелізаційну обробку і стерилізацію медичного інструментарію багаторазового використовування.
максимальне використання, правильне знезаражування та утилізація медичного інструментарію разового користування.
Термінові заходи профілактики зараження вірусу гепатиту С, як і іншими вірусами з парентеральним механізмом передачі, передбачають:
при потрапляні крові, або іншої біологічної рідини пацєнта на відкриті ділянки шкіри медичного персоналу їх необхідно ретельно відмити в проточній воді з милом, а потім цю ділянку шкіри обробити одним із антисептиків (70 % р-н спирту, 3% р-н перекису водню, стеріліум, йодобак, кутасепт Г,Ф, тощо);
у разі порізу чи проколу шкіри гострим інструментом необхідно негайно здоровою рукою передавити ділянку руки вище травмованого місця, видавити з неї кілька краплин крові, а потім рану ретельно промити проточною водою з милом і обробити одним із антисептиків;
при потрапляні крові в очі іх необхідно ретельно промити проточною водою, а потім закапати 1-2 % розчином борної кислоти, або розчином альбуциду натрію.
Для запобігання немедичних парентеральних шляхів передачі вірусу необхідно розробляти спеціальні соціально-адапційні та інші програми для населення з широким залученням засобів масової інформації. В цих програмах необхідно передбачити широку пропаганду підвищення загальнокультурного рівня населення, про шкоду вживання наркотиків і як запобігти зараження вірусом гепатиту В і С та ВІЛ особам, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом.
