У ХVІІ столітті нинішня територія села належала Запорізькій Січі.

З 1712 по 1734 рік всю місцевість  по берегам ріки Саксагань захопила Ногайська орда. Після перемоги над татарами тут оселилися запорожці. У 1738 році на місці теперішнього села був великий зимівник військового старшини Семена Панчохи з багатьма земляками та куренями.

          Більшість жителів Саксагані були неписьменними. У чотирьох початкових школах навчалися переважно діти заможних. Діти бідноти не мали можливості вчитися.

          У 1926 році відкрили семирічну школу на чолі з директором С.Я.Бальвасом.  З 1940 року у селі було дві початкові школи  на 560 учнів.

З 1976 року школа була занесена в Книгу трудової слави Дніпропетровщини. У 1976 році школа занесена на районну Дошку Пошани.

          Директорами школи працювали ветерани Великої Вітчизняної  війни О.С.Голуб,  М.П.Лось, М.І.Черкаський.

          У школі навчалися генерал-лейтенант О.Ф.Феденко, Герой Радянського Союзу Я.П.Вергун, кандидат  історичних наук А. Д.Ярошенко, письменник В.Ф.Корж, депутат Верховної Ради України Ю.М.Береза.